журнал "Українська Родина"

Switch to desktop Register Login

ЖИВ І ТВОРИВ ДЛЯ КРАСИ Й МУДРОСТІ

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ

За видом і духом Олександр Фисун був запорожцем – розкішні вуса, народне вбрання. Та й народився ж у селі Темирівці на Гуляйпіллі Запорозької області 5 березня 1932 року. Жага творення привела його в Київський художній інститут. Працював за фахом в управлінні залізниць, в майстернях Художнього фонду. Найяскравіше проявився в екслібрисах. Творчо розвинув його як самодостатній жанр: книжкові знаки вирізьблював не лише для сучасників, а й для історичних та культурно-освітніх діячів України. З конфігурацій ліній, цяток, плям витворював змістовний і пружний образ, який уособлював життєве спрямування того, кому твір присвячено. Про їхню образотворчу змістовність й художню досконалість оповідається у книжці «Екслібриси Олександра Фисуна» (2017).

О.Фисун не тільки художник-графік, а й історик мистецтва, народознавець. Академік Міжнародної академії оригінальних ідей.
Ще студентом у майстерні славетного скульптора Івана Гончара мистець відкрив образну наснагу й змістовність народного мистецтва. У святах та обрядах побачив не тільки художню сутність, а й зв»язок поколінь впродовж тисячоліть. Ці відкриття підсилила його участь в археологічних дослідженнях праміст і селищ Трипільської цивілізації у 1970-1990-х роках. Образотворча мова предків простежується на писанках, в декоративних розписах, оздобах кераміки сучасних народних майстрів.

Творча діяльність єднала Олександра Фисуна із визначними митцями розпису Марією Приймаченко з Київщини, сестрами Яриною та Софією Гоменюками з Уманщини, Ялиною Ратушняк з Тальнівщини, гончарами Ладимиром Паламаренком, Дем'яном Косяченком, Григорієм Торбою з Черкащини, Михайлом Денисенком із Василькова, майстрами керамічної іграшки Лизаветою Медолиз з Громів (Уманщина), Олександрою Селюченко з Опішні (Полтавщина), Олександром Ганжою із Жорнищ (Поділля). Замалював писанки з колекції В.Мицика, внаслідок чого було видано альбоми «Писанки Черкащини» (1992, 2007).
Він не тільки організував ватагу «Зореносці», колядував з нею  впродовж чотирьох десятиліть, а й розробив колядницьке вбрання й обладунки. А не весіллях перестаростував від Чернігівщини й аж у Карпати. А ще уславляння Світу білого в колядках,  весни-красни у коловертящих хороводах, єднання із життєтворчими силами – вогнем і водою на Купайла й осягання в українських високостях світлої й медової Калити. Усе це, як писав народознавець О.Фисун, є необхідністю  впродовж багатьох віків «заглиблюватися в неосяжні простори Всесвіту, здатності збагнути незнищимість краси й мудрості Світобудови, в духовній потребі славити Космічне Буття. І таким чином утверджувати себе як Народ видатної цивілізації».

На основі осягання народного обрядотворення й мистецтва Олександр Фисун вперше в українській науці написав фундаментальну працю, якій нема аналогів: «Праоснови Трисуття Українського Духу». Кончина, яка постигла Мистця 6 травня 2017 року на 86 році життя, завадила йому видати не тільки дане дослідження, а й довершити цілу низку творчих справ.

  Вічна пам'ять вірному патріоту України!


    З невтолимим жалем Група товаришів (і Вадим Мицик)

Останнє редагування
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі