«Був квітень місяць, земля нетерпляче очікувала небесних дарів. Бажаючи швидше побачити на деревах і кущах пташині гнізда, а на луках перші квіти, богиня весни заходилася будити сонце, котре, як їй видалось, ще дрімало. «Вставай, - сказала вона йому, - вже перше квітня, і від землі здіймається до неба ледь стримуваний легіт пристрасних бажань й сумні зітхання». Почувши цей поклик, сонце негайно встало й за кілька хвилин у супроводі богині весни та своєї вірної супутниці Ірис (веселки) опустилось на землю. Тоді богиня весни, поєднуючи яскраве проміння сонця з барвистою веселкою, почала пригорщами сипати їх на поля, на луки, на гілки дерев, гірські ущелини. І повсюди, куди лиш сягало життєдайне проміння, виростали рожеві, червоні, блідо-голубі й темно-сині, золотисті й сніжно-білі, смугасті й строкаті квіти, утворюючи, то зірочки, то парасольки, то дзвіночки, то чашечки, то колоски. Форма і барва зливалися одна з одною у п'янкому коханні - уся земля раділа в обіймах та цілунках...
Так сонце невтомно протягом багатьох днів творило свою добру справу, облагороджуючи землю, й разом із богинею весни та веселкою сягнуло її крайніх меж - Скандинавії, де воно, зазвичай, спить по кілька місяців підряд, де квітів обмаль, а крига, сковуючи землю, проникає в неї на велику глибину. Тут натомлене сонце хотіло припинити свою роботу, але богиня весни, як жінка, як істота надзвичайно чуйна до чужих страждань, побачивши цю бідну на рослинність країну, змилостивилась і звернулась до сонця з проханням: - Всемогутнє розкішне світило, дозволь мені одягнути у квіти й ці холодні краї. Це правда, що веселка витратила всі свої барви, але залишилося ще чимало лілової. Дозволь же мені прикрасити цю землю хоча б нею. - Гаразд, - відповіло сонце, - сійте лілове! І богиня весни, набираючи повні пригорщі лілового проміння сонячного спектра, почала сипати ним на кущі, на поля Скандинавії. Там, де вони падали, одразу ж виростали - сотнями й тисячами - чудесні грона бузку. Та незабаром тут його з'явилося стільки, що сонце, звертаючись до богині весни, вигукнуло: - Ну досить, досить! Хіба ти не бачиш, що всюди тільки й видно лілове? - То нічого, - відповіла богиня, - не заважай мені! Цим нещасним, закованим у кригу землям невідомі ні пристрасна жага троянди, ні поцілунок духмяної фіалки, ні п'янкий запах магнолії, дамо ж їм, принаймні, цілі ліси, цілі моря бузку. Та сонце цього разу не послухалось і, узявши з рук веселки палітру, змішало залишки основних семи кольорів й заходилося сіяти одержане таким способом біле проміння на кущі й деревця. Так і виник білий бузок, що поряд з ліловим утворює ніжний, приємний контраст. І досі у Швеції та Норвегії цвітіння бузку - дуже розкішне видовище...» Бузок пахучий і духмяний, з'являєшся ти у найпрекраснішу пору року - навесні. Важко знайти людину в місті Києві, яка бодай раз не вшанувала твою буйну красу, відвідавши схили Національного ботанічного саду. Для багатьох закоханих є традицією вирушити на відпочинок у бузковий сад помилуватися особливо пишним цвітінням, що майорить всіма барвами, які тільки можливі для весняних кольорів. Бузкогарій розбито в природному амфітеатрі, з видом на Дніпро, у цьому затишному куточку можна побачити понад 150 сортів бузку і різних його гібридів. Вирощуючи кущі бузку у своїх садочках, чи замислюємося ми, що бузок своєю неповторністю, надихає різні народи створювати про нього вірші, пісні та легенди. Давайте згадаймо, як у дитинстві ми гралися його буйним суцвіттям, нанизуючи окремі квіточки одна на одну чи вишукували «на щастя» серед звичайних чотирипелюсткових п'яти-шестипелюсткові, а знайшовши, їх потрібно було негайно з'їсти, бо вважається, якщо таку квіточку з'їси - будеш щасливим. А на Сході, звідки, як відомо, походить бузок, він став символом сумної розлуки. Тому юнак дарує його своїй коханій лише тоді, коли вони змушені розлучитись назавжди. Наукова назва бузку - Syringa походить від грецького слова «трубка» (дудочка), оскільки гілка і стовбур деревця мають м'яку серцевину і з них легко виготовити дудку, свисток, сопілку. Французькою бузок - Lilas, звідси і назва кольору - ліловий. Рід нараховує близько 30 видів, що розповсюджені у дикій природі від Японських островів, через Китай та Іран до Балканського півострова. У Європі в культурі бузок уперше з'явився у Відні в 1562-му році, а потрапив він сюди з Константинополя. Приблизно в цей же час бузок, мабуть, дістався і до Англії, оскільки в описовій парку улюбленого замку королеви Єлизавети, закладеного ще за Генріха VІІІ, зазначається, що там було кілька мармурових басейнів, біля одного з них росли шість кущів бузку. Символи щасливої квітки часто виготовляли з емалі й золота, у вигляді брошки, обручки, браслета, - взагалі на різних жіночих ювелірних прикрасах. Останнім часом неспокійні садівники, не задовольняючись природним плином подій, примусили цю квітку цвісти на Великдень і навіть на Різдво. Для цього кущики готують ще влітку. Відразу після цвітіння обламують суцвіття. У липні починають підживлювати комплексними добривами. У спекотні періоди рослини поливають. При такому догляді до осені на верхівках вертикальних пагонів формуються квіткові бруньки. Після опадання листя кущі викопують та пересаджують у горщики. Саджанці не бояться морозу, тому можна їх залишити у неопалюваному сараї чи на веранді. За півтора місяці до цвітіння рослини заносять у приміщення з кімнатною температурою. Так бузок просинається і починає випускати суцвіття. Маленькі кущики бузку у горщиках - окраса наших кімнат! До того ж, все це не вимагає особливого клопоту, варто лише зволожувати землю. Звичайно, квіти не будуть такими розкішними як у теплицях досвідчених садівників, але обов'язково зацвітуть і цвістимуть довго. Детаньніше читайте у третьому номері журналу "Дім і Сім'я" за 2010 рік. http://dds.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=648&Itemid=30 |