Со­ці­о­ло­гіч­ні та мо­раль­ні змі­ни, не­об­хід­ні для від­нов­лен­ня щас­ли­вої сім'ї, пот­ре­бу­ва­ти­муть не­а­би­я­ких змін сус­піль­них сте­ре­о­ти­пів. Нап­рик­лад, всі, хто ві­рить у Бо­га, по­вин­ні від­ки­ну­ти дум­ку про те, що все від­нос­но, і що не іс­нує аб­со­лют­ної уні­вер­саль­ної прав­ди, то­му що це неп­рав­да. Во­ро­ги та­кої сім'ї, якою її за­ду­мав Бог, хо­чуть ві­ри­ти, що та­ко­го по­нят­тя, як «прав­да», не іс­нує. Як­що вся прав­да від­нос­на і виз­на­ча­єть­ся суб'єк­тив­но, то­ді на­ші пог­ля­ди і ба­жан­ня ста­ють для нас іс­ти­ною, і ми віль­ні ро­би­ти все, що за­ма­неть­ся. Та­кий пог­ляд на сім'ю - пря­ма при­чи­на спроб май­же всьо­го сві­ту пе­ре­ро­би­ти ро­ди­ну згід­но з влас­ним ба­чен­ням та ба­жан­ням. Та­ким чи­ном ми пос­ту­по­во руй­ну­є­мо щас­ли­ву сім'ю, якою її зап­ла­ну­вав Бог.

Дру­гим дже­ре­лом до­по­мо­ги сім'ї ста­ти щас­ли­вою зав­жди бу­ли ро­ди­чі. Ра­ні­ше сім'ї три­ма­ли­ся ра­зом. Ба­бу­сі з ді­ду­ся­ми, бать­ки, бра­ти і сес­три, дядь­ки і тіт­ки, дво­ю­рід­ні бра­ти та сес­три жи­ли поб­ли­зу од­не від од­но­го та під­три­му­ва­ли близь­кі ро­дин­ні сто­сун­ки. Чле­ни ро­ди­ни мог­ли до­по­мог­ти один од­но­му в скрут­ні ча­си і не до­пус­ти­ти роз­лу­чен­ня. Хо­ча ве­ли­кі ро­дин­ні осе­ред­ки все ще мож­на знай­ти в пев­них ре­гі­о­нах, біль­шість із них пос­ту­по­во зни­кає. Мо­ло­ді лю­ди од­ру­жу­ють­ся і з еко­но­міч­них при­чин ви­їж­джа­ють з міс­ця, де во­ни на­ро­ди­лись, а де­я­кі на­віть еміг­ру­ють в ін­ші кра­ї­ни. Пе­ре­бу­ва­ю­чи да­ле­ко від бать­ків­щи­ни, во­ни зму­ше­ні са­мос­тій­но ви­рі­шу­ва­ти до­маш­ні проб­ле­ми. Їх­ні ро­ди­ни час­то діз­на­ють­ся про труд­но­щі вже то­ді, ко­ли ді­ти роз­лу­ча­ють­ся.
Ос­кіль­ки за­раз от­ри­ма­ти роз­лу­чен­ня знач­но лег­ше, це впли­ну­ло на ба­га­то сі­мей. В де­я­ких куль­ту­рах май­же 50% лю­дей, які од­ру­жу­ють­ся, зреш­тою роз­лу­ча­ють­ся. В ре­зуль­та­ті ба­га­то мо­ло­дих лю­дей вчать­ся на без­по­се­ред­ньо­му прик­ла­ді сво­їх бать­ків, що роз­лу­чен­ня - це спо­сіб ви­рі­шен­ня сі­мей­них проб­лем. Ста­тис­ти­ка свід­чить, що ді­ти, чиї бать­ки роз­лу­чи­лись, са­мі роз­лу­ча­ють­ся час­ті­ше за тих ді­тей, чиї бать­ки все жит­тя про­жи­ли ра­зом. Це вка­зує на ще од­ну склад­ність на шля­ху до щас­ли­во­го шлю­бу. Ви­яв­ля­єть­ся, що ді­тей ніх­то не вчить по­зи­тив­ним ос­но­вам под­руж­ньо­го жит­тя. Цер­ква знач­ною мі­рою втра­ти­ла ав­то­ри­тет в очах лю­дей. Та на­віть ті цер­кви, які ще не втра­ти­ли цей ав­то­ри­тет, час­то не при­ді­ля­ють на­леж­ної ува­ги нав­чан­ню мо­ло­ді бу­дів­ниц­тву влас­ної ро­ди­ни. Од­ру­жен­ня і на­род­жен­ня ди­ти­ни ще не га­ран­ту­ють щас­ли­вої сім'ї.
На жаль, роз­ва­жаль­ні мас-­ме­діа по­ши­ри­ли неп­рав­ди­ве ро­зу­мін­ня при­ро­ди лю­бо­ві. Згід­но з учен­ням Біб­лії, лю­бов - це клей, який ут­ри­мує под­руж­жя ра­зом (Ефе­сян 5:25). Біб­лія на­зи­ває лю­бов рі­шен­ням прис­вя­ти­ти се­бе ін­шій лю­ди­ні. Мас-­ме­діа по-­ін­шо­му виз­на­ча­ють лю­бов. На те­ле­ба­чен­ні, в кі­но, у те­ат­рі, в жур­на­лах і книж­ках лю­бов зоб­ра­жу­єть­ся як теп­ле, ніж­не по­чут­тя, яке рап­том з'яв­ля­єть­ся і май­же не під­да­єть­ся кон­тро­лю. Все скла­да­єть­ся так, що за­ко­ха­ні лю­ди яки­мось ма­гіч­ним чи­ном при­тя­гу­ють­ся од­не до од­но­го, на­че ме­тал до маг­ні­ту. Ра­зом з тим нас вчать, що, ко­ли цей все­силь­ний по­тяг за­кін­чу­єть­ся, лю­бов зни­кає і не­має при­чин на­да­лі за­ли­ша­ти­ся ра­зом. Як бу­де заз­на­че­но да­лі, лю­бов без пос­вя­ти пра­виль­ні­ше наз­ва­ти прис­трас­ним за­хоп­лен­ням. Во­но не­пос­тій­не та мін­ли­ве. Бу­ду­ва­ти сто­сун­ки на прис­трас­но­му за­хоп­лен­ні - те ж са­ме, що зво­ди­ти бу­ди­нок на піс­ку. Справ­жня лю­бов вит­ри­ва­ла, во­на дає на­дій­ний фун­да­мент для бу­дів­ниц­тва.
Особ­ли­во не­га­тив­ний вплив су­час­ної куль­ту­ри по­ля­гає в то­му, що пе­ре­жи­ти най­кра­щі ас­пек­ти под­руж­ньо­го жит­тя мож­на без под­руж­ньої пос­вя­ти. В ба­га­тьох кра­ї­нах все більш по­пу­ляр­ним стає так зва­ний «ци­віль­ний шлюб». Сек­су­аль­не по­єд­нан­ня чо­ло­ві­ка і жін­ки по­вин­но ма­ти міс­це ли­ше у шлю­бі. Ок­рім мо­раль­ної крив­ди, яку при­но­сить секс по­за шлю­бом, іс­ну­ють ін­ші проб­ле­ми, які по­яс­ню­ють, чо­му Бог за­бо­ро­нив ста­те­ві зно­си­ни по­за шлю­бом. Зга­дай­те хво­ро­би, які пе­ре­да­ють­ся ста­те­вим шля­хом, зок­ре­ма СНІД. Їх пе­ре­да­ють лю­ди, які про­ва­дять не­роз­бір­ли­ве ста­те­ве жит­тя, і та­ким чи­ном при­но­сять нес­тер­пні страж­дан­ня і на­віть смерть. Зга­дай­те міль­йо­ни роз­пут­них жі­нок, які вда­ють­ся до абор­ту як до за­со­бу ре­гу­лю­ван­ня на­род­жу­ва­нос­ті, і без­від­по­ві­даль­них чо­ло­ві­ків, які до цьо­го за­о­хо­чу­ють, бо хо­чуть сек­су без від­по­ві­даль­нос­ті. По­ду­май­те про міль­йо­ни ді­тей, які на­род­жу­ють­ся по­за шлю­бом. У де­я­ких міс­тах та­ких ді­тей на­віть біль­ше ніж тих, які на­род­жу­ють­ся в ро­ди­нах. Уя­віть со­бі труд­но­щі та проб­ле­ми, з яки­ми сти­ка­ти­муть­ся ці ді­ти, ко­ли бу­ду­ва­ти­муть своє влас­не жит­тя.
Нам сьо­год­ні важ­че знай­ти пар­тне­ра для под­руж­ньо­го жит­тя, ніж Ада­мо­ві та Єві. Їх ви­бір був об­ме­же­ний ли­ше од­ним кан­ди­да­том, а сьо­год­ні мож­на оби­ра­ти з-по­між ба­га­тьох ва­рі­ан­тів. Ра­зом з тим, у різ­них кра­ї­нах сві­ту цей про­цес про­хо­дить по-­різ­но­му. У де­я­ких кра­ї­нах до цьо­го ча­су іс­нує та­ке по­нят­тя як «ка­лим», ко­ли на­ре­че­ний дає бать­кам гро­ші чи ма­те­рі­аль­ні цін­нос­ті в об­мін на на­ре­че­ну. В ін­ших кра­ї­нах цей ви­бір роб­лять ро­ди­чі, бе­ру­чи за ос­но­ву ет­ніч­ні, куль­тур­ні або еко­но­міч­ні мір­ку­ван­ня. В та­кій си­ту­а­ції мо­ло­ді лю­ди мо­жуть лед­ве зна­ти од­не од­но­го або на­віть ні­ко­ли не ба­чи­тись до од­ру­жен­ня.
На За­хо­ді па­ра най­час­ті­ше са­ма ро­бить ви­бір. Пе­ред од­ру­жен­ням лю­ди заз­ви­чай зус­трі­ча­ють­ся, хо­дять на по­ба­чен­ня. Про­тя­гом цьо­го пе­рі­о­ду мож­на прий­ня­ти не­об­хід­не рі­шен­ня що­до по­даль­шо­го роз­вит­ку сто­сун­ків. Па­ра мо­же ви­рі­ши­ти, що во­ни або не під­хо­дять од­не од­но­му, або ство­ре­ні од­не для од­но­го. У філь­мах і ро­ма­нах лю­бов зоб­ра­жу­ють як рап­то­ве, нез­до­лан­не за­хоп­лен­ня, яке спіт­кає лю­ди­ну, але в жит­ті все від­бу­ва­єть­ся по-­ін­шо­му. Нас­прав­ді мож­на роз­ді­ли­ти за­хоп­лен­ня, яке час­то бу­ває рап­то­вим і най­час­ті­ше ко­рот­кот­ри­ва­лим, та ко­хан­ня, яке з ча­сом роз­ви­ва­єть­ся та міц­ні­шає.

Детаньніше читайте у третьому номері журналу "Дім і Сім'я" за 2010 рік.

http://dds.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=648&Itemid=30