Ос­тан­ні дні квіт­ня по­да­ру­ва­ли львів'янам ла­гід­не со­неч­ко, ніж­ну зе­лень га­зо­нів і кві­ту­чих де­рев та свя­то ди­тя­чої кни­ги «Фо­рум кни­го­ви­дав­ців -ді­тям». Ну хто з нас всто­їть пе­ред спо­ку­сою по­вер­ну­тись, хоч не­на­дов­го, в ди­тинс­тво? Але ж як це зро­би­ти? А так: прос­то за­хо­диш в Па­лац Мис­тецтв (вхід віль­ний) і за­бу­ва­єш, скіль­ки то­бі ро­ків.

Свя­то по­чи­на­єть­ся ще на под­вір'ї па­ла­цу По­тоць­ких: му­зи­ка, прик­ра­ше­на по­віт­ря­ни­ми куль­ка­ми сце­на, на якій вже роз­по­чав­ся кон­церт, Маль­ві­на з Бі­лос­ніж­кою роз­да­ють прог­рам­ки, хло­пець на хо­ду­лях роз­ва­жає від­ві­ду­ва­чів. А їх, до ре­чі, в день від­крит­тя зран­ку зов­сім не­ба­га­то - ма­лю­ки з ма­ма­ми і до­рос­лі, а стар­ші ді­ти ще в шко­лі. До то­го ж рек­ла­ми в по­рів­нян­ні з осін­нім Книж­ко­вим Фо­ру­мом бу­ло знач­но мен­ше, а «са­ра­фан­не ра­діо» ще не встиг­ло роз­нес­ти звіс­тку про ди­тя­чий Фо­рум.

Все­ре­ди­ні Па­ла­цу Мис­тецтв - бар­вис­те роз­ма­їт­тя дру­ко­ва­но­го ба­гатс­тва, яке вис­тав­ле­не на стен­дах ук­ра­їн­ських ви­дав­ництв. Пер­ше вра­жен­ня - пе­ре­ва­жає про­дук­ція, орі­єн­то­ва­на на най­мен­ших, яких чи­та­ча­ми мож­на наз­ва­ти по­ки що умов­но, бо во­ни по­во­дять­ся з книж­кою як з іг­раш­кою, люб­лять роз­гля­да­ти ма­люн­ки, а чи­та­ють їм пе­ре­важ­но бать­ки. То­му міц­ність книж­ки і гар­на по­ліг­ра­фія тут вип­рав­да­ні, хоч і «тяг­нуть» за со­бою чи­ма­лень­ку ці­ну.
А ось для се­ред­ньо­го і, особ­ли­во, стар­шо­го шкіль­но­го ві­ку, на мій пог­ляд - знач­но мен­ший асор­ти­мент. Мо­же це то­му, що гла­мур­ні на виг­ляд ви­дан­ня сприй­ма­ють­ся як лі­те­ра­ту­ра для мо­лод­шо­го ві­ку. Біль­шість від­ві­ду­ва­чів бе­ре їх до рук, роз­див­ля­єть­ся, за­пи­тує ці­ну і по­вер­тає на міс­це - до­ро­го! Доб­ре, що кон­ку­рен­ція в бо­роть­бі ав­то­рів і ви­дав­ництв за чи­та­ча сти­му­лює до ство­рен­ня гар­них по­да­рун­ко­вих кни­жок. Але чо­му б па­ра­лель­но з та­кою про­дук­ці­єю не ви­да­ва­ти скром­ні­шу в офор­млен­ні, але більш дос­туп­ну для за­га­лу кни­гу? Ад­же її най­біль­ша цін­ність - все ж та­ки зміст!
Це сто­су­єть­ся і «до­рос­лих» кни­жок. Я би ду­же поп­ро­си­ла всіх при­чет­них до про­це­су кни­го­ви­дан­ня зро­би­ти та­кі аль­тер­на­тив­ні ана­ло­ги, в то­му чис­лі й ки­шень­ко­во­го фор­ма­ту, які мож­на чи­та­ти в тран­спор­ті, взя­ти з со­бою на від­по­чи­нок і з лег­ким сер­цем за­ли­ши­ти нас­туп­ним від­по­чи­валь­ни­кам, як за­раз прий­ня­то у нед­ріб'яз­ко­вих єв­ро­пей­ців, де-­не­будь в за­галь­но­дос­туп­ній ша­фі в Ту­реч­чи­ні, Єгип­ті або Чор­но­го­рії. Пе­ре­би­ра­ю­чи нес­трун­кі ря­доч­ки та­ких кни­жок ні­мець­кою, анг­лій­ською, ро­сій­ською, я і мої близь­кі ні­ко­ли не зус­трі­ча­ли кни­жок ук­ра­їн­ською... І, ме­ні зда­єть­ся, я знаю чо­му!
По­руч з ди­тя­чи­ми книж­ка­ми про­да­ва­ли і зна­йо­му з по­пе­ред­ніх фо­ру­мів якіс­ну лі­те­ра­ту­ру для тих, хто вва­жає се­бе до­рос­лим. І не тіль­ки ху­дож­ню, бо для ви­хо­ван­ня ін­те­лі­ген­тної лю­ди­ни її од­ні­єї не­дос­тат­ньо. Хло­пець, який сто­яв за при­лав­ком, ду­же фа­хо­во роз­по­ві­дав по­тен­цій­но­му по­куп­цю про тво­ри і до­лі ав­то­рів - вик­ла­да­чів ук­ра­їн­ських ви­шів. До ре­чі, ці­на кни­жок бу­ла дос­туп­ною.
Се­ред ви­дань для ді­тей чо­мусь ви­я­ви­лась і від­вер­та, як на мій пог­ляд, «ма­ку­ла­ту­ра». По­ба­чив­ши пріз­ви­ще, яке роз­кру­чу­єть­ся ос­тан­нім ча­сом, взя­ла до рук од­ну з двох бро­шур з на­род­ної ме­ди­ци­ни. По­хи­ло­го ві­ку жін­ка-­про­да­вець, ви­ко­ну­ю­чи свої обов'яз­ки, од­ра­зу зре­а­гу­ва­ла: «Бе­ріть, ду­же гар­на книж­ка!». Зов­сім не че­ка­ла, що на мою від­по­відь: «Ви­бач­те, але я маю ін­шу дум­ку!», її ре­ак­ція бу­де та­кою бур­хли­вою. Жін­ка по­ча­ла обу­рю­ва­тись від­вер­тою ма­яч­нею, яку мож­на над­ру­ку­ва­ти, ма­ю­чи гро­ші. А я, про­чи­тав­ши бі­ог­ра­фію ці­ли­тель­ки і де­кіль­ка ре­цеп­тів, по­ду­ма­ла: як же бу­ти з прин­ци­пом «Не наш­кодь!» і чи від­ва­жи­лась во­на вип­ро­бу­ва­ти хо­ча б най­більш адек­ват­ні з них на сво­їх близь­ких? Ад­же до її ре­ко­мен­да­цій мо­же звер­ну­тись тіль­ки лю­ди­на, якій вже не­ма чо­го втра­ча­ти, а та­ких, на щас­тя, се­ред по­куп­ців не бу­ло.
Очі мої за­го­рі­лись, ко­ли по­ба­чи­ла всю се­рію з се­ми кни­жок, що вже біль­ше ніж пів­сто­літ­тя вва­жа­ють­ся кла­си­кою сві­то­вої ди­тя­чої лі­те­ра­ту­ри. І од­ра­зу згас­ли, ко­ли взна­ла ці­ну: кож­ний з то­ми­ків об'ємом на три ве­чо­ра чи­тан­ня кош­ту­вав 30 грн. Річ у тім, що чо­ти­ри ро­ки то­му мо­є­му вну­ку по­да­ру­ва­ли дру­гу книж­ку з се­рії (пер­шу над­ру­ку­ва­ли піз­ні­ше). Че­рез де­я­кий час він вже мав і з за­хоп­лен­ням про­чи­тав пер­шу і тре­тю, а от нас­туп­ні шу­ка­ли, пи­та­ли, але тра­пи­лись во­ни ме­ні тіль­ки за­раз. Де­що за­ці­кав­ле­на осо­ба і я: люб­лю чи­та­ти ро­зум­ні й доб­рі ди­тя­чі книж­ки, до то­го ж є спіль­ні те­ми для роз­мов з ону­ком! Наз­ва чет­вер­тої час­ти­ни ви­да­лась зна­йо­мою і я не мог­ла зга­да­ти, чи то кни­гу чи­та­ла, чи фільм ди­ви­лась. А рап­том куп­лю дуб­лі­кат? Про­да­вець, ба­ча­чи мої ва­ган­ня, зап­ро­по­ну­ва­ла не­ве­лич­ку зниж­ку. Про­те все од­но до­ве­лось по­год­жу­ва­ти те­ле­фо­ном з донь­кою - внук в шко­лі. Ра­зом ви­рі­ши­ли, що «до­ро­га лож­ка до обі­ду»: на жаль, наш го­лов­ний чи­тач за чо­ти­ри ро­ки по­до­рос­лі­шав і пе­рей­шов на більш со­лід­ну лі­те­ра­ту­ру. До ре­чі, ро­сі­я­ни ви­да­ли цей твір од­ні­єю со­лід­ною кни­гою, не об­тя­же­ною ма­люн­ка­ми і, ду­маю, їх чи­та­чі й по­куп­ці не про­га­да­ли...
На дру­го­му по­вер­сі Па­ла­цу Мис­тецтв роз­та­шу­ва­лась між­на­род­на спе­ці­а­лі­зо­ва­на вис­тав­ка «Ос­ві­та-2020» під, на мій пог­ляд, спра­вед­ли­вим і ак­ту­аль­ним гас­лом «Якіс­на ос­ві­та - за­по­ру­ка жит­тє­во­го ус­пі­ху». Нав­чаль­на лі­те­ра­ту­ра і під­руч­ни­ки бу­ли ці­ка­ві для фа­хів­ців. Я ж для се­бе від­зна­чи­ла, що, не див­ля­чись на кри­зу, ви­шів­ська на­у­ка і ви­дав­ни­ча спра­ва ще ди­ха­ють.
Час­ти­на від­ві­ду­ва­чів Фо­ру­му від­по­чи­ва­ла на по­ка­зі мо­де­лей одя­гу, за­чі­сок і ма­кі­я­жу в хо­лі, а я по­чу­ла ого­ло­шен­ня по ра­діо і спус­ти­лась в Міс­теч­ко Майс­трів, де во­лон­те­ри нав­ча­ли ді­тей різ­но­ма­ніт­них ре­ме­сел. На жаль, по­ба­чи­ла тіль­ки по­ча­ток, ад­же на три дні Фес­ти­ва­лю в прог­ра­мі бу­ли анон­со­ва­ні май­стер-­кла­си зі ство­рен­ня книж­ки, ви­ти­нан­ки, ви­шив­ки, ліп­лен­ня, ба­ти­ку (роз­пи­су по тка­ни­ні), по­е­тич­ної май­стер­нос­ті, фо­тог­ра­фу­ван­ня, жи­во­пи­су, гон­чарс­тва, ди­тя­чо­го бо­ді-­ар­ту, скла­дан­ня каз­ки, де­ко­ру­ван­ня прик­рас з по­лі­мер­ної гли­ни, пле­тін­ня з со­лом­ки, книж­ко­вої гра­фі­ки, ди­тя­чої ілюс­тра­ції, ма­лю­ван­ня для най­мен­шень­ких, ткац­тва, пле­тін­ня бі­се­ром, ак­тор­ської май­стер­нос­ті, ап­лі­ка­ції, ко­ла­жу, ка­ліг­ра­фії, во­дін­ня га­ї­вок, кру­тін­ня м'ячи­ків і вог­ню над­во­рі, ка­ри­ка­ту­ри, ви­шив­ки стріч­ка­ми, гра­фі­ки, по­е­тич­ної май­стер­нос­ті... Ви­яв­ля­єть­ся, стіль­ки ці­ка­вих ре­чей іс­нує, аби зай­ня­ти ді­тей! Аж заз­дрість бе­ре - де мої ди­тя­чі ро­ки?!
А як­що до цьо­го ще до­да­ти на­го­род­жен­ня пе­ре­мож­ців все­ук­ра­їн­сько­го ди­тя­чо­го кон­кур­су «Най­кра­щий чи­тач Ук­ра­ї­ни 2009/2010 ро­ку», вік­то­ри­ни, кон­кур­си, книж­ко­ву ло­те­рею, чи­тан­ня ди­тя­чих кни­жок вго­лос ві­до­ми­ми людь­ми, кон­цер­ти, па­рад ге­ро­їв кни­жок, па­рад бай­ке­рів і ще ба­га­то ці­ка­вих ре­чей, ро­зу­мі­єш, яку ти­та­ніч­ну ро­бо­ту про­ве­ли ор­га­ні­за­то­ри ди­тя­чо­го книж­ко­во­го фо­ру­му-­фес­ти­ва­лю і як пот­ріб­но бу­ти від­да­ним цій спра­ві, аби ство­ри­ти та­ке свя­то.

Детаньніше читайте у третьому номері журналу "Дім і Сім'я" за 2010 рік.

http://dds.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=648&Itemid=30