Весілля - радісна подія в житті кожної людини. Для молодят весілля - це завжди початок нового етапу життєвого шляху, день народження власної сім'ї. Українська народна мудрість каже: «Людина тричі дивною буває: як родиться, жениться і вмирає». Весілля виступає, таким чином, кульмінаційним моментом: людина досягає зрілості, повноліття і вступає в шлюб, щоб створити сім'ю як головну ланку продовження роду, людства.

На думку багатьох учених, слово «весілля» походить від назви сонячного свята «веселія», яке відзначалося у кожну фазу сонцестояння. Саме до таких святкових обрядів належали й шлюбні дійства. Святкуючи весняне пробудження й запліднення землі, люди й самі відчували потяг до кохання, створення сім'ї, продовження роду. Отже, на думку дослідників, переважна більшість весіль відбувалася саме в пору весняного рівнодення і літнього сонцестояння, менше - осіннього рівнодення і зимового сонцестояння. Лише після впровадження християнства перевагу стали віддавати осені, коли всі літні роботи закінчені, а врожай зібраний. Крім того, весняне рівнодення майже завжди збігається із християнським великим постом, під час якого подружнє життя не просто обмежується, а суворо забороняється. Таким чином, весняні весілля, які одвіку узгоджувалися з циклами природи, поступово перемістилися і були підпорядковані церковному календарю.

Про те, що весілля присвячувалися сонячним богам, свідчать атрибути і символи, які одвічно були присутні у весільному ритуалі українців: коровай, весільні свічки, віночки, гільце тощо. Таким же залишком давнього богослужіння є звичай садження молодих на вивернутий хутром догори кожух або овечу шкуру, а також весільне багаття перед входом молодої у двір молодого, виливання вина з келиха на стелю (жертва) і колупання печі молодою на сватанні. Жертвами богам - покровителям шлюбу, були обряди різання короваю, підстригання волосся молодої, а давні весільні пісні - своєрідні молитви, звернені до цих богів. Пізніше до цих слав-молитов на честь шлюбних богів додавалися цілком земні мотиви побажання молодим щастя.
Як і в багатьох народів, український весільний обряд умовно можна поділити на три періоди: приготування до весілля, власне саме весілля (церемонії до шлюбу і після шлюбу) і післявесільний, коли вже шлюбний союз відбувся. Кожен етап у свою чергу складається з кількох моментів. Так, перед весіллям, як правило, відбувається сватання, оглядини, заручини, або замовини (запрошення на весілля, вінкоплетини, коровай, або калач).
Українське весілля справляється у неділю - вільний від роботи час. Гуляти весілля в суботу вважалось недоречним, бо за народним повір'ям, субота - удовиця.

Детаньніше читайте у першому номері журналу “Дім і Сім'я” за 2010 рік.