Що таке трудовий договір? Певно, кожен із нас у загальних рисах знає, що це таке. Але давайте звернемося до Кодексу Законів про працю, і уважно подивимося як визначає його закон. Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розкладу, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Ст. 23 КЗпП передбачає, що трудові договори можуть укладатися:

- на невизначений строк (безстрокові);

- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

- на час виконання певної роботи.

Для укладання трудового договору необхідні такі документи:

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

- трудова книжка, оформлена відповідним чином. Трудова книжка не потрібна лише тим, хто вперше влаштовується на роботу;

- довідка про надання ідентифікаційного номеру;

- документ про освіту;

- довідка про стан здоров'я (за потреби);

- заява на ім'я керівника.

Укладення трудового договору оформлюється наказом або розпорядженням роботодавця. У наказі вказується на яку посаду, з якою заробітною платою та з якого числа зараховується працівник. Але трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ не був виданий, а робітник фактично почав виконувати свої обов'язки.

Як для укладення трудового договору існує певний порядок, так існує певний порядок і його розірвання.

Ст. 36 КЗпП передбачає загальні підстави припинення трудового договору. Однією з них є припинення трудового договору за згодою сторін (п. 1 ст. 32). Питання «Як краще звільнитися - за власним бажанням чи за згодою сторін?», стало насущним саме під час кризи. Коли масово звільняють, скорочують, відправляють у відпустки за власний рахунок.

Це положення передбачає можливість дострокового припинення передусім строкового трудового договору. За ініціативою власника такий договір може бути розірваний лише за наявності причин, передбачених ст. 36:

- угода сторін;

- закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення;

- призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну службу;

- розірвання договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП), власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41 КЗпП) чи на вимогу профспілкового або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

- переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство;

- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмова від продовження роботи через зміну істотних умов праці;

- набуття законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, що виключає можливість подальшої праці;

- підстави, передбачені контрактом.

Працівник, у свою чергу, може розірвати трудовий договір, але тільки на підставі положень ст. 39: у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Але коли у сторін немає права на дострокове розірвання трудового договору, вони можуть домовитися про припинення його за умовами п. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін). Основним документом, для оформлення звільнення за такою підставою - є не заява за власним бажанням, і не наказ власника, а угода, що підписується сторонами, яка визначає порядок звільнення.

У разі припинення договору за угодою сторін існує низка відмінностей від розірвання договору за власним бажанням або з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу:

- трудовий договір може бути розірваний за угодою сторін у будь-який час, узгоджений сторонами. Водночас працівнику немає необхідності попереджати про це власника за два тижні. І не потрібно жодного узгодження з будь-якими органами, крім випадків звільнення осіб, які не досягли 18 років;

- працівник не має права відкликати, на відміну від звільнення за власним бажанням, свою заяву до дати розірвання трудового договору, яка вже була погоджена. Це можливо зробити тільки за, знову ж таки, згодою сторін;

- відновитися на роботі у разі розірвання договору за такою умовою практично неможливо;

- трудові спори з цього питання практично не розглядаються;

- звільненні за згодою сторін, на відміну від тих, хто звільнився за власним бажанням, мають право зареєструватися в Центрі зайнятості й отримувати допомогу з безробіття, починаючи з 8-го дня після звільнення. Стати на облік потрібно протягом 7 календарних днів після звільнення, інакше право на отримання допомоги буде вами втрачено (ЗУ «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття»). Для порівняння - ті, хто звільнився за власним бажанням, без поважних причин, мають право на державну допомогу з безробіття, за умови своєчасної реєстрації, тільки з 91-го дня.

Ознаками, характерними для звільнення за згодою сторін, є відсутність взаємних претензій; зобов'язань сторін; грошових зобов'язань сторін; не обов'язкове дотримання письмової форми угоди - достатньо усної домовленості. Але все ж краще підстрахувати себе та скласти письмову угоду.

Під час припинення договору за згодою сторін оформлюються такі документи:

1. Якщо ініціатива належала працівникові - він пише заяву, у якій зазначає: «Прошу звільнити мене відповідно до ст. 36 п. 1 КЗпП (за згодою сторін) з 00.00.00 р.

2. Якщо ініціатива була власника - він видає розпорядження відділу кадрів про оформлення звільнення працівника за ст. 36 п. 1 КЗпП із дати, визначеної сторонами.

3. Після цього складається та підписується обома сторонами угода, яка реєструється у відділі кадрів.

4. Оформлюється наказ про припинення трудового договору.

5. Працівник ознайомлюється з наказом і ставить свій підпис.

6. В особову картку робітника вноситься дата та підстави звільнення.

7. Вноситься запис до трудової книжки працівника.

8. Проводиться розрахунок із працівником і видається на руки трудова книжка.

Треба ширше використовувати п. 1 ст. 36 КЗпП, навіть передбачити в трудовому договорі випадки дострокового розірвання договору за згодою сторін, щоб уникнути конфліктів під час розірвання трудових відносин.

Марина Шкара,
юрист